Жезра Вагнер (Jezra Wagner) – один з цікавих монстрів Рейвенлофту часів AD&D 2e. На мою думку, чудово підходить для розширення D&D кампанії “Прокляття Страда“. Я вже робив відео про неї на каналі:
А у цьому дописі хочу полегшити її дослідження для тих хто хоче додати її у свої ігри. Тож тут список джерел, де її можна знайти, текст мого вільного переказу легенди та посилання.
Джерела
- AD&D 2e, Monstrous Compendium Ravenloft Appendix II: Children of the Night MC15 (TSR, 1993)
- Збірник новел Tales of Ravenloft (1994 р.)
Легенда
Збирайтеся, мої друзі, і нехай я розповім вам історію з тіней Баровії. Історію про крижану королеву гори Бараток.
Колись давно, століття тому у серці гори Бараток була шахта срібла, яка належала місцевій заможній сім”ї Вагнерів. І була серед них дівчина 27 років – Жезра Вагнер. Яка більш за все у світі любила гори. Тільки вона знала з якої точки гори Бараток можна побачити фантастичний вид на долину та на замок. Тому вільний свій час вона проводила в горах, насолоджуючись природою. В будь-яку пору року можна було побачити як вона та її брат Георг подорожували по схилах. І навіть те що він якось згинув, коли сам пішов у гори не відвернуло її від гір.
за іронією долі – зима була її найулюбленішою порою року. І саме зима так трагічно забрала її життя. Одного разу вона із друзями підіймалася по схилах Баратоку у пошуках гарної точки щоб побачити гори Балінок – які були на іншій стороні стороні долини.
Жезра першою почула звук. Із криком жаху, попереджаючи компаньонів вона втислась у щелину випадкової печери поряд. Мабуть це і врятувало її від моментальної смерті. У той час як Лавина знесла її друзів. Це виявилась невеличка печера приблизно 20 на 30 футів. Але снігова маса повністю перекрила єдиний вихід. Кілька разів вона намагалась прорити шлях. Але безуспішно – сніг опадав і закопував прохід знову і знову.
В неї із собою було кілька свічок та невеликий запас їжі, щоб перекусити споглядаючи красу гір. Її серце почав окутувати холодний жах. Той, коли ти чітко розумієш що смерть неминуча. Йшли тягучі години (чи дні) Свічки догоріли і мізерні запаси їди скінчились.
Те що сталось пізніше можна списати на різні речі. Чи то вона почала бачити галюцінації через брак повітря, чи темні сили відправили свого посланця щоб зчернити ще одну невинну душу. Жезра опинилася у примарному світлі. Її руки та ноги німіли від холоду. У темряві з”явився образ хлопака із такою самою усмішкою як бувала у неї коли вона насолоджувалася природою. Це був її брат Георг. Той самий, що вважався мертвим. Вона намагалася простягнути до нього руки, які вже майже не слухалися. Він став перед нею на коліна і дивився крізь неї наче не впізнавав.
“Врятуй мене” – єдине що вона могла видавити із себе
“Я не можу” – пролунало у відповідь.
Жезра почала плакати. Сльози перетворювались на льдинки навіть до того як падали з її щок. Примара розчинилася, залишаючи її саму у темній крижаній гробниці.
Із її останнім подихом вона молила щоб хтось ХТО НЕБУДЬ врятував її від смерті. Вона клялась що зробить все що завгодно аби тільки не закінчити своє життя ось так.
Потім вона заплющила очі і відчула як мороз забирає жалюгідні залишки тепла її тіла.
Десь у самих глибинах пітьми тумани почули її. Навколо неї з”явилась темрява ще темніша ніж вже була у печері. Скрутилась навколо її тіла наче чорна змія. Червоні очі з”явились на “голові” примари. Ще мить і вона стрибнула до жезри. Останні судоми агонії трясли її тіло перш ніж її фізична форма назавжди перетворилась на лід.
Холодне світіння наповнило печеру. Жезра розплющила очі. Повітря більше не душило її. Але холод пронизував її до кісток. Вона закричала від болі і почала підійматися крізь крижану стелю із єдиним бажанням вибратися з печери. Можливо якби вона подивилася вниз то побачила б своє тіло, але її єдиною думкою було вирватися звідси.
Кілька днів вона блукала по схилам Гори Бараток. Страждаючи від холодного болю. Намагаючись знайти свого брата. В решті решт вона вирішила повернутися додому. Вона проходила повз одного з робітників шахт, який самотньо йшов по гірській стежині. Раніше вона б просто привітно помахала йому, але зараз він викликав у неї захоплення, вона відчула його тепло за кілька метрів. Вона просто кинулася до нього і обійняла. Біль стих, кілька секунд вона відчувала затишок і спокій, якого їй так не вистачало у печері. Хлопець не встиг зреагувати. Як тільки вона до його доторкнулась він перетворився на крижану скульптуру самого себе.
А біль Жезри швидко повернувся із тією самою силою. Але тепер вона знала як його можна вгамувати. Того дня у поселенні залишилось не більше дюжини людей. Інші перетворилися на крижані брили.
І ось вже біля 300 років крижана королева ходить по схилах гори Бараток і береже кордони володінь своєї родини, не розуміючи що померла. Ходить у вічних пошуках тепла щоб зігрітися.
Опис і поведінка
Зустрічається у вигляді красивої жінки із срібним волоссям. Напівпрозора, як і більшість спектрів. Вміє розмовляти (може знати лише Баровійську, чи Баровійську + спільну, в залежності від того як ви граєте вашу Баровію). Має гарний, мелодичний голос і, власне, піснею може заманити жертву. У бою буде намагатися висмоктати все тепло із своїх ворогів, адже це те, що приносить їй короткострокове полегшення
Як використати у грі
Поради ДМу. !СПОЙЛЕРИ! до Прокляття Страда
Я переконаний, що найкращий варіант її додавання у Прокляття Страда – це заміна Морденкайнена (Шаленого мага). Він був доданий у кампанію явно як фансервіс і не несе майже ніякої важливої частини історії. Так він типу повів народ на повстання проти Страда через яке ми маємо арку Донавіча і його сина Дору. Але на повстання міг так само повести будь-який із сотень “героїв”, які тепер дружніми рядами щоночі йдуть до замку у складі примарної процесії. І наче розуміючи, що не всі захочуть залишати Морденкайнена у кампанії нам дали два варіанти союзника на карті “Зламаний” – або він або Донавіч. І знову ж таки – священник вбитий горем, який пішов проти Страда, на мою думку, цікавіший ніж “Величний всесвітньовідомий чарівник” який програв в битві Страду.
Легенду доречно почути від місцевих дітей у багаття або від Ріктавіо, якщо його попросити “побути бардом” і розважити оточуючих. Загалом цю історію знають всі місцеві.
Також ця історія дає зрозуміти за рахунок чого Баровія була цікава для завоювання Страдом – срібні шахти це доволі цінний ресурс.
Посилання
- AD&D 2e Monstrous Compendium Ravenloft Appendix II: Children of the Night (MC15)
- 5e-стати DnDBeyond (Homebrew)
Цей монстр зустрічається у моєму водінні кампанії Прокляття Страда — подробиці в окремій статті: Як я покращував “Прокляття Страда”.